Власний супутник у космосі вже не фантастика: скільки коштує запуск на орбіту

Запустити власний супутник у космос можна за десятки тисяч доларів, якщо йдеться про компактний апарат CubeSat, однак повноцінна космічна місія може коштувати мільйони. Ціна залежить від розміру супутника, ракети-носія та витрат на обслуговування, а найдоступніші набори для складання космічних апаратів продають приблизно за 7–8 тисяч доларів.

Власний супутник більше не є винятково привілеєм державних космічних агентств і великих корпорацій. Завдяки розвитку компактної електроніки та комерційних ракетних запусків невеликі космічні апарати стали доступнішими для університетів, дослідницьких команд і приватних замовників.

Проте вартість такої місії може відрізнятися в сотні й навіть тисячі разів. Найбільше значення мають маса супутника, його призначення, необхідна орбіта та спосіб доставлення в космос.

Для великих комерційних і державних апаратів витрати можуть сягати сотень мільйонів доларів. Водночас виведення невеликого супутника на орбіту оцінюють у суму від 10 мільйонів доларів до кількох сотень мільйонів залежно від характеристик місії.

При цьому вартість самого запуску не включає розробку та виготовлення космічного апарата. Замовнику також доведеться оплачувати обладнання, випробування та підготовку супутника до роботи.

Окремою статтею витрат стає обслуговування після виходу на орбіту. Супутник потребує постійного зв’язку із Землею, програмного забезпечення для керування та доступу до наземної інфраструктури.

Лише використання каналів супутникового зв’язку може коштувати від 1,5 мільйона доларів щороку. За такими оцінками, запуск і перший рік експлуатації невеликого супутника можуть обійтися щонайменше в 11,5 мільйона доларів без урахування виготовлення апарата.

Однак на ринку з’являються і значно доступніші пропозиції. Компанія United Spaceports Corporation розглядає можливість запускати приватні супутники розміром приблизно з невеликий холодильник за фіксованою ціною 5,5 мільйона доларів.

Для тих, хто не має багатомільйонного бюджету, існують мініатюрні супутники CubeSat. Це стандартизовані космічні апарати, які завдяки невеликим розмірам простіше виготовляти, випробовувати та розміщувати на ракетах.

Комплект для самостійного складання CubeSat може коштувати приблизно 7–8 тисяч доларів. Однак ця сума покриває лише обладнання для створення апарата, а не його доставлення на орбіту.

Для запуску необхідно домовитися з компанією, яка має доступ до ракетної інфраструктури. Зокрема, Rocket Lab пропонувала місце для супутника формату 1U за ціною від 50 до 90 тисяч доларів.

Остаточна вартість залежить від розмірів апарата, доступного місця на ракеті та параметрів польоту. Саме можливість запускати невеликі супутники разом з іншими вантажами дозволяє суттєво скорочувати витрати.

Ще один варіант для початківців пропонує британська компанія AmbaSat, яка продає навчальні набори для створення мініатюрних супутників. Такі пристрої призначені насамперед для освітніх і дослідницьких завдань.

Водночас можливості компактних апаратів суттєво обмежені. Вони не здатні повноцінно замінити великі комерційні супутники, які забезпечують інтернет-зв’язок, метеорологічні спостереження або детальне дослідження земної поверхні.

Навіть після успішного запуску власник супутника повинен забезпечити його роботу. Для цього потрібні наземні станції зв’язку, системи відстеження, програмне забезпечення та відповідні ліцензії.

Якщо замовник не користується послугами готових операторів, створення такої інфраструктури доведеться фінансувати самостійно. Через це загальний бюджет космічної місії може виявитися значно більшим за початкову ціну запуску.

Важливим чинником залишається і тривалість перебування супутника на орбіті. Вона залежить від висоти польоту, особливостей конструкції та наявності двигунів для коригування траєкторії.

Компактні апарати на низьких навколоземних орбітах поступово втрачають висоту через опір залишків атмосфери. Згодом вони входять у щільніші атмосферні шари та згорають.

Для супутників CubeSat типовий термін перебування на орбіті становить приблизно від одного до трьох років. Водночас конкретна тривалість залежить від умов польоту та висоти розміщення апарата.

На вищих орбітах супутники можуть залишатися набагато довше, іноді до 150 років. Це створює проблему космічного сміття, оскільки навіть після завершення роботи такі апарати продовжують обертатися навколо Землі.

Для порівняння, супутники мережі Starlink розраховані приблизно на п’ять років експлуатації. Після завершення цього терміну SpaceX виводить їх із робочої орбіти, щоб вони згоріли в атмосфері.

Масове згоряння космічних апаратів також привертає увагу науковців. Дослідники вивчають, як частинки металів, що утворюються під час руйнування супутників в атмосфері, можуть впливати на атмосферні хімічні процеси, зокрема на озоновий шар.



🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover

Від admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *